Виховання екологічної культури учнів,
залучення їх до вивчення, збереження та відтворення природи України
Сучасний екологічний стан довкілля в Україні викликає необхідність
радикальних змін й переосмислення змісту та організації екологічної освіти й
виховання, природоохоронної, натуралістичної, експериментально-дослідницької
діяльності учнівської молоді.
Екологічне виховання слід розглядати як частину загальноосвітньої
підготовки учнів, адже екологічна культура є складовою загальної національної
культури. Тому екологічне виховання є одним із напрямів виховної роботи, що
сприяє громадському усвідомленню екологічних проблем сучасності, їх наслідків,
шляхів вирішення та запобігання виникненню нових.
Екологічне виховання повинне допомагати виробити екологічний стиль
мислення, екологічну культуру підростаючого покоління. Цьому сприяє організація діяльності факультативів, гурткової
роботи, а також використання різних форм
позакласної та позаурочної роботи для формування в учнів екологічного мислення.
Екологічне виховання та формування ключових компетентностей екологічної
думки в учнів – важливе завдання сучасної школи. Важливо виховати особистість,
здатну бачити, відчувати і передбачати стан довкілля, вміти зберегти і
відновити його, розуміти місце людини в ньому. Формування екологічних
компетентностей має бути безперервним процесом, що охоплює всі вікові,
соціальні та професійні групи населення. Проте її центральною ланкою є школа,
оскільки саме за шкільних років формування особистості відбувається
найінтенсивніше, тому екологічна освіта є творчим процесом, пов’язаним з
розвитком, самоутвердженням і самовираженням особистості.
Розвиток екологічної культури дітей шкільного віку здійснюється з метою
формування основних екологічних понять у процесі вивчення природничих дисциплін
і в позакласній роботі, а також відповідального ставлення підростаючого
покоління до навколишнього середовища та здоров’я людини.
Формування екологічної культури учнів є і
метою і результатом екологічної освіти на уроках біології. Саме шкільній
екологічній освіті відводиться одна з провідних ролей. Адже саме у школі учням
пропонується найбільший обсяг відомостей з екологічних проблем (деякі з них у
ході навчання стають знаннями), так і спектр виховних впливів різної
ефективності з метою формування загальнолюдської культури, зокрема й
екологічної.
Екологічна культура складається з трьох
взаємопов’язаних складових: екологічних знань, екологічних переконань,
екологічної діяльності. Це визначає форми і методи діяльності, спрямовані на
накопичення екологічних знань, формування екологічних переконань та необхідних
умінь в умовах проведення уроків біології.
Перша складова – накопичення екологічних
знань – передбачає: дослідження учнями на уроках біології досвіду
природоохоронної роботи (анкети, бесіди, випуск, стінгазети з біології);
оволодіння знаннями про екологічну ситуацію в Україні (бесіди, екскурсії,
відеофільми); ознайомлення з традиціями культури природокористування нашого
народу; оволодіння знаннями про охорону рослин та тварин (екопрогулянки,
збирання гербаріїв);
Друга складова – становлення екологічних
переконань. Через диспути, обговорення, дискусії, утвердження власної позиції у
класі, школі, за допомогою конкретних справ, пов’язаних з біологією, формується
переконання в тому, що до природи треба ставитися відповідально, берегти все
живе; розв’язувати екологічні проблеми можна тільки спільними зусиллями, на
основі знань законів природи.
Третя складова – екологічна діяльність –
включає:
- природоохоронну
діяльність (ведення щоденників спостереження за природою, догляд за кімнатними
рослинами, клумбами біля школи, конкретна трудова діяльність під час
екодесантів); біологічна розвідка околиць, польові ігри на природі «Як посадити
сад», «Як розбити квітник»;
- пропагандистську
діяльність: розповіді про природу рідного краю, проведення уроків біології з
акцентами на те, що конкретно і як потрібно охороняти в природі; складання
пам’яток, біологічних анкет, інформаційних листівок; ведення біологічного
щоденника;
- ігрові форми
діяльності: конкурси, конкурси-аукціони (на знання якої-небудь теми, пов’язаної
з природою); проекти з охорони навколишнього середовища, конкурс розповідей про
рослини, тварини; вікторини, ігри-екскурсії, пізнавальні екскурсії, наприклад
«Лісова стежка» - гра на природі з зупинками «Змішаний ліс», «Мурашник»,
«Пташині голоси», «Як поводитися в лісі», пізнавальна гра «Лісові загадки»,
рольові ігри.
Практика свідчить, що екологічне
навчання на уроках біології не забезпечує становлення у школярів бережливого
ставлення до природи. Недостатнє знання природних компонентів і їх
взаємозв’язків робить школярів байдужими і безвідповідальними щодо
навколишнього середовища, рослинного і тваринного світу. Вихід і з такого
становища можливий за умови, якщо діти вивчатимуть природу не тільки на уроках
біології, а також по інших предметах і шляхом безпосереднього контакту з
навколишнім середовищем. Тому велика роль у вирішені цього питання належить
екологізації всього навчального процесу, а також навчальним екскурсіям.
Сучасне суспільство – це суспільство новітніх хімічних технологій. Ми
зустрічаємо нові матеріали, які є продуктами хімічного виробництва, вдома й на
вулиці, під час відпочинку й під час роботи. Знайомство з цими сполуками і
розпочинається на уроках хімії. При створенні нових матеріалів і джерел
енергії, у побуті і у перетворенні природи роль хімії величезна. Саме вона
забезпечила достаток найнеобхідніших речей та предметів комфорту, що поліпшили
здоров’я людей та їх добробут. У руках розумних, знаючих, добрих людей хімія
приносить користь, а в руках нездар стає небезпечною.
Тому одним із завдань шкільного курсу хімії є формування специфічних
навичок поведінки з речовинами, умінь грамотно застосовувати знання з хімії в
спілкуванні з природою, показати зростаючу роль хімії у розв’язанні глобальних
проблем людства, в тому числі й захисті довкілля від забруднення промисловими і
побутовими відходами, виховувати екологічну культуру учнів. Хімія як одна з
навчальних дисциплін дає змогу засобами свого предмета здійснювати екологічну
освіту і виховання учнів безпосередньо у процесі навчання.
Учням корисно й цікаво знати про хімічні процеси, що відбуваються в
оточуючому їх середовищі, як вони впливають на хімічний склад води, ґрунтів,
повітря, на здоров’я людини.
Шкільною програмою з хімії передбачено, що програмовий матеріал має чітко
виражене екологічне спрямування. Насамперед це стосується висвітлення
глобальних екологічних проблем: забруднення навколишнього середовища
техногенними речовинами; нераціональне використання енергетичних ресурсів; зменшення
лісових площ; парниковий ефект; зменшення біологічної розмаїтості; збільшення
захворюваності людей.
Екологічна складова хімічної освіти у програмі представлена біосферними
колообігами Оксигену, Нітрогену, вуглекислого газу. Належна увага приділяється
впливу хімічних чинників на здоров’я людини, пояснюється згубна дія алкоголю,
наркотичних речовин, тютюнопаління.
Вивчення хімії
спрямоване також на формування життєвої і соціальної компетентностей учнів,
зокрема їх екологічної культури, навичок безпечного поводження з речовинами у
побуті та на виробництві.
Аналізуючи шкільну програму з хімії, бачимо, що екологічні питання
проходять через всі теми курсу. Наприклад, у 7 класі з перших уроків
розглядається питання ролі хімії в природі і житті людини, на необхідність
здобуття хімічних знань, які допоможуть жити в гармонії з природою, тому що
хімія відіграла дуже велику роль у житті людства. Добування металів,
виготовлення надміцних сплавів, синтетичних матеріалів, пластичних мас,
надпровідників, миючих засобів, гуми, ліків тощо також не обійшлися без
втручання хімії. Хімія життєво необхідна світу, вона стала частиною нашого
життя, і від уже зроблених страшних помилок врятувати може лише вона – хімія.
Таким чином, шкільний курс хімії має всі можливості для формування екологічної
культури учня.
В умовах екологізації хімічної освіти
зростає роль розрахункових і творчих завдань з екологічним змістом.
Використання на уроках хімії таких завдань спрямоване на вивчення багатства
рідного краю, сприяє розумінню сутності екологічних проблем та гуманітарному
вихованню.
В екологічній освіті пріоритетними методами вважають методи ігрового
активного навчання. Ділові ігри сприяють підвищенню інтересу до поставлених
питань, кращому засвоєнню інформації, є важливим методичним прийомом, що
дозволяє успішно вирішувати завдання природоохоронної освіти і виховання.
Збуджуючи розумову активність, вони дають змогу учням ґрунтовні знання, набуті
в результаті особистого досвіду; різноманітність думок з проблеми навчає
сперечатися, відстоювати власну точку зору. Кожен повинен відчувати свою
причетність до того, що відбувається навколо нього, бути спроможним приймати
рішення, діяти, виконуючи свій обов’язок перед природою.
Метод екологічних проектів дає можливість формувати в учнів творчий підхід
до пізнання природи, оцінки екологічної ситуації, виявляти, аналізувати та
оцінювати вплив антропогенних факторів на навколишнє середовище, прогнозувати
зміни, пропонувати своє вирішення екологічних проблем, сприяє вихованню
екологічної свідомості учнів, формує природоохоронну компетентність.
Екологічна освіта і виховання невіддільні, екологічна освіта сьогодні є
прикладом здійснення психолого-педагогічного принципу єдності освіти й
виховання, в результаті чого формується особистість школяра, його світогляд. У
розв’язанні цих проблем пріоритет належить формам позакласної роботи, оскільки
вона має більше переваг порівняно з навчанням у класі. Вона набагато повніше
враховує знання й інтереси школярів, їхні пізнавальні й інтелектуальні
можливості, дає змогу застосовувати здобуті знання, набуті уміння й навички у
практичній діяльності з охорони навколишнього середовища. Важливо, що
розширюються безпосередні контакти учнів з природою, і вони мають змогу
побачити результати своєї роботи.
Робота екологічного факультативу, участь у Всеукраїнських та обласних
екологічних конкурсах, написання МАНівських робіт, проведення екологічних
заходів, екологічних віталень та багатьох інших виховних заходів екологічної
тематики сприяє формуванню відповідального ставлення учнів до природи та
накопиченню власного досвіду розв’язання екологічних проблем довкілля.
Віриться, що учні, які перейнялися екологічними проблемами, в майбутньому
будуть грамотно поводитися у побуті, у природі та виробництві. Сформовані
екологічні компетенції та набуті в школі знання допоможуть бережно ставитися до
природи та жити в гармонії з нею.
Екологічне виховання підростаючого покоління сьогодні стало нагальною
потребою суспільства. Причини та наслідки негативних екологічних ситуацій,
можливість і необхідність подолання екологічної кризи – ці питання є обов’язковою
складовою шкільної екологічної освіти. Екологічні проблеми сучасності вимагають
від школи приділяти більше уваги формуванню екологічної свідомості, розуміння
оточуючого світу і себе.
